Доброго дня, ви завітали у блог Гук Ганни Вікторівни. І я гордо можу сказати : " Я Вихователь!" , адже за допомогою свіх батьків я навчилася бути милою, з допомогою своїх вихователів - бути слухняною, за допомогою своїх вчителів - бути освіченою, а мої вихованці допомогли мені стати щасливою. Я працюю вихователем у Закладі дошкільної освіти № 15 "Пазлик". (https://dnz15pazlik.vn.ua/) Мій кожен день сповнений неймовірними емоціями позитиву, якими я хочу поділитись і з вами на фото.
Бути вихователем, для мене, це не просто професія, це маленький початок великого шляху кожної дитини. Бо так само, як батьки приводять своє чадо у світ, так і я веду – допомагаю формувати якості характеру, цінності та поняття життя в цілому. Вихователь – це мама. І хто як не мама найкраще розуміє, сприймає… своїх малят. Хто як не мама вкладає в дитя часточку своєї душі. Разом зі своїми вихованцями я збагачують духовно та оновлююсь через них, а вони через мене. Саме цей творчий процес обміну дозволяє мені бути найкращою, хай не для всіх оточуючих, навіть не для себе, але для купки маленьких янголят, котрі кожного ранку вбігаючи в приміщення садочку вигукують – «доброго дня, як добре, що ви є…». А вже тоді маленькі ручки обіймають мене за шию та з жалем проводжають своїх найдорожчих людей. І мені зовсім не прикро, що в житті діток я не справжня мама, але таки одна з найдорожчих.
Повсякчас я прагну позитивно впливати на дітей, багато вчуся, насамперед: бути терплячою людиною, не робити свою справу, а творити. Так процес виховання стає для мене задоволенням, а для діток – цікавою грою, можливо навіть казкою. Казкою у якій взаємна доброзичливість, доброта, допомога, любов, щирість, безпосередня дитяча наївність стоять на вищому рівні виховного процесу. І саме ці поняття дозволяють малятам окрилитись найціннішим життєвим знанням та умінням – поважати та любити один одного. Так я допомагаю їм відкривати для себе завжди нові дверцята розуміння життя. За котрими нові можливості, нові бажання, нові вміння, нові мрії насправді здійснюються завдяки наполегливій праці. Адже у дитячій психології найважливішим є розуміти і знати – у мене все вийде. І нехай сьогодні це – зробити перший крок, чи тримати в руці правильно ложку, олівець чи ножиці…, а завтра – спрямовувати свою долю життєвими шляхами, хай часом нелегкими, але сповненими наполегливістю та ціллю – у мене все вийде.
Комментариев нет:
Отправить комментарий